Види рюкзаків. Як обрати рюкзак.

Історія створення види й особливості рюкзаків.

Рюкзак є можливо найдавнішим елементом спорядження людини. Навіть маючи верхній одяг і взуття виготовлений зі шкур та хутра тварин, людині в будь-якому разі був потрібен мішок або сумка. Це незамінна річ в добу великих переселень і кочового способу життя. 

Photo by Richard Barnes for The New York Times.

Історія створення перших рюкзаків.

Античність.

Новаторами в цій сфері були римські легіонери. Вже на початку I ст. н.е. їх комплектували так званою жердиною-fursa. Це була дерев’яна палиця, що клалася на плече – один її кінець воїни тримали в руці, до другого кінця кріпився мішок з особистими речами, та інше спорядження. Це дозволяло солдатам швидко звільнятися від такого мішка за необхідності на полі бою, очевидно – це перші речові мішки, що увійшли в масове виробництво й застосування. В той же час у кавалерійських підрозділів почали з’являтися перші сідлові сумки, які в силу специфіки користування були практичнішими та ширшими в комплектуванні.

Середньовіччя.

Переломним моментом стало створення першої наплічної сумки з однією та двома лямками, що підвищило ергономічність і універсальність у застосуванні. Важко сказати де і хто саме її спроектував вперше, та знахідки археологів свідчать про те, що такими сумками користувалися люди з прадавніх часів, але більш масового явища це набуло вже в пізньому середньовіччі. Очевидно вже в Османську епоху в нашу мову ввійшло слово «торба (torba)», що в тюркських мовах означає, власне «сумка» – мішок з двома лямками, що носиться на плечах.

Наполеонівські війни.

Важливою гілкою еволюції заплічників також був бойовий ранець піхотинця. Перші ранці з’явилися у Європі в другій половині 18 століття. Це була переважно шкіряна сумка жорсткої конструкції з двома лямками, іноді з поясною лямкою. «Рюкзак» такої конструкції був відносно легким, міцним, не промокав, а також був більш практичним у використанні ніж сумки з однією лямкою. Особливої популярності набув в часи Наполеонівських війн і в рядах армії Російської імперії.

Репродукції картин. Піхотні частини Російської імператорської армії та Великої армії (Збройні сили Французької імперії часів правління Наполеона Бонапарта).

Перша й Друга світова, міжвоєнний час.

Приблизно в такому стані заплічник проіснував аж до Другої світової війни. Хоч насправді багато підрозділів Вермахту, РККА та інших продовжували використовувати ранці й пізніше, та нові технології й потреби диктували свої вимоги. Все більшої популярності набували брезентові речові мішки, в яких лише на лямках використовували шкіру. Брезент міцний, суттєво дешевший у виробництві, має меншу вагу, а при обробці спеціальними речовинами мав водонепроникні властивості не гірші від шкіри. Ергономіка таких речових мішків дозволяла легко вести бій не знімаючи їх, або легко від нього звільнятися при потребі. Так ближче до кінця Другої світової війни більшість армій перейшли з ранців на речові мішки.

Зимовий і літній однострій рядового складу піхотних частин Австрійського ландверу середини Першої світової війни.

Паралельно з військовими розвивалися й туристичні рюкзаки. Найімовірніше перші рюкзаки зі станковою рамою почали виготовляти в туристичних і експедиційно-коммерційних цілях. Цей період припадає на початок минулого століття, саме в той час в США почався період, який ми тепер називаємо «Золота лихоманка». Мандрівникам потрібні були надійні рюкзаки, в яких легше переносити великі вантажі в суворих умовах. Саме тут і знадобилася така технологія. Рюкзак з рамою допомагає перерозподіляти вагу з плечей і спини в район попереку, тазу, ніг; також вони є більш практичними – на раму легше причепити будь-який вантаж.

Старателі долають гірський перевал Чилкут. Пам'ятник старателям в містечку Скагвей на південному сході Аляски.

Перші рюкзаки станкового типу в арміях почали з’являтися з початком Першої світової війни, а саме бойових дій в горах. Вони мали металеву раму, брезентовий зі шкіряними елементами (в місцях кріплення) мішок об’ємом 50-60 літрів. Такими моделями комплектувалися гірсько-польові підрозділи, які самостійно та автономно проводили окремі операції, знаходячись далеко від баз забезпечення. Новаторами в плані таких операцій були підрозділи армій Німеччини та Італії. В той же час радянські війська теж мали гірсько-штурмові підрозділи, але вони комплектувалися скромніше й станкових систем в них майже не було.

Сучасна реконструкція перших військових станкових систем, котрі були на забезпеченні у армії США V-1942 (ліворуч), і Німеччини Sturmgepäck (праворуч), в часи Другої світової війни.

Період Холодної війни.

Прорив в цій сфері (як і в багатьох інших) стався в 50-60-х  роках минулого століття, в період створення і впровадження синтетичних матеріалів, найважливіший з них – нейлон! Легкість, міцність, універсальність у використанні, водонепроникність і швидкість висихання перевершували показники шкіри й брезенту в кілька разів, почалося конструювання та впровадження підвісних систем регуляції. Завдяки цим високим показникам почалося виготовлення туристичних рюкзаків великого об’єму від 60 до 80 і навіть до 100 літрів.

Військові рюкзаки великих об’ємів виготовлялися також, але дещо в іншому напрямку. Найяскравішим прикладом тут є рюкзаки армії США під час В’єтнамської кампанії. Найвідоміші з них – заплічники серії Tropical. Спочатку це були міцні, легкі нейлонові вологотривкі та швидкосохнучі рюкзаки особливої конструкції, пізніше почали з’являтися з’ємні модулі, а в середині шістдесятих був спроектований перший флагман модульних рам. На такі рами можна було кріпити будь-що: мішок, рацію, мінометні й гранатометні заряди тощо. 

На фото рюкзаки періоду В'єтнамської кампанії: Tropical (іноді Jungle) rucksack (ліворуч) і раніше згадана модульна рама Lightweight rucksack (праворуч).

На прикінці війни у В’єтнамі, американською армією було прийнято на забезпечення нову систему кріплення спорядження A.L.I.C.E. – All-Porpose Lightweight Individual Carryng, яка включала в себе модульний рамний рюкзак, а також нову систему кріплення підсумків за допомого металевих кліпс.

Радянські військові рюкзаки. Гірсько-штурмові підрозділи радянської армії користувалися схожими на туристичні рюкзаки «Абалак». Рюкзак Абалакова, що його спроектрував відомий радянський альпініст Віталій Абалаков (в народі просто «Абалак»). Досить місткий, мав зручні бокові кишені, але все ще без пояса й жорсткої спинки.

Десантні частини користувалися штурмовими рюкзаками (РД-54) й розвантажувальними системами зразку 1954 року аж до розпаду СССР, піхотні частини були укомплектовані старими-добрими «Сидорами».

На фото Рюкзак десантника зразка 1954 року і розвантажувальна система до нього (РД-54).

Туристичні заплічники в радянському союзі шилися з тих самих матеріалів, що й армійські, найпопулярнішими й найпоширенішим з них був той самий «Абалак», та в силу перманентного дефіциту попит завжди перевищував пропозицію. Через це багато туристів користувалися варіантами по-простіше «Рюкзак Ярова», «Сидор» або «Колобок».

Зліва направо: «Сидор», «Колобок», «Рюкзак Ярова». Також без поясної лямки, жорсткої спинки та блискавок.

Про «технологічність» таких рюкзаків здогадатися неважко: брезентовий мішок, шкіряні лямки й місця кріплень, досить місткі, через просочення спеціальними сумішами, такі мішки не промокали й не горіли. В 70-х роках з’явився перший справжній станковий рюкзак «Єрмак», який очевидно був більш незручною копією однієї з відомих західних моделей.

Праворуч на фото перший радянський рюкзак зі станковою рамою «Єрмак» 70-х років, ліворуч – відома модель компанії Kelty 1963 року.

Професійні туристи й альпіністи всесоюзного класу, які брали участь в закордонних експедиціях комплектувалися виключно імпортним спорядженням німецького, американського (тощо) виробництва. А от прості туристи найчастіше не мали доступу до такого спорядження, тому користувались тим, що було на прилавках радянських спорттоварів, хтось шив наплічники самотужки, або по-простому користувався старими армійськими рюкзаки.

Наступний суттєвий вклад в розвиток військових рюкзаків зробили британські конструктори. Під час Фолклендської війни 1982 року, останніми був спроектований легендарний великий експедиційний рюкзак Bergen, який в своїй конструкції мав абсолютно нову модульну систему кріплення сумок і підсумків P.L.C.E. – Personal Load Carrying Equipment. Ця конструкція була наскільки успішною, що на її основі почали розробляти рюкзаки більшість армій НАТО.

Сучасність.

Черговий і наразі останній прорив в сфері пошиву рюкзаків на прикінці 90-х років 20-го століття зробили дві американські компанії Blackhawk та Eagle. Обидва бренди буди засновані групами відставних спецназівців, які з власного досвіду знали чого вони хочуть від заплічників, і чому їх не влаштувавули стандартні армійські A.L.I.C.E. Ці компанії почали виготовляти зручні, дуже ергономічні рюкзаки з надійних, виключно військових, матералів. Ці вироби одразу набули шорокої популярності серед американської військової спільноти.

В чому ж полягав успіх цих розробок? Саме вони перші, хто масово почав виробляти рюкзаки розраховані саме на специфіку використання окремих підрозділів чи бойових одиниць. Так, накриклад було створено спеціальний заплічник для радистів, бойових плавців, снайперів, медиків тощо. Також вони першими почали компонувати свої вироби з модульними питними системами типу CamelBak (Медуза) які в ті роки набирали популярності. Вони були зручною заміною флязі – не сковували рухи при питті, не займали місця на спорядженні (м'який резервуар мав спеціальний патрубок і кріпився всередині рюкзака). Розробками цих виробників були вражені як солдати, так і інші виробники, які почали масово виготовляти копії таки виробів Blackhawk та Eagle.

На сьогоднішній день у всіх країнах НАТО та союзників прийнята на забепечення система кріплення спорядження M.O.L.L.E (Modular Lightweight Load-carrying Equipment). Вона складається з системи окремих нейлонових чарунок стандартизованого розміру, які пришиті на все польове спорядження включаючи заплічники. Така система дозволяє персоналізувати та швидко моделювати роташування спорядження під потреби будь-якого користувача. На початку 2000-х років почалося впровадження й прийняття на забезпечення цієї системи в армії США, пізніше всі члени та більшість їх союзників перейшли на цей уніфікований стандарт. Рівень універсальності даної системи доволяє будь-який підсомук будь якого виробника США роташувати на будь якому споряденні і рюкзаку Німеччини, Британії, Нідерланд і тд. З початку 2015 року в Збройних силах України також прийнято на забезпечення систему кріплення спорядження M.O.L.L.E.

Як обрати якісний рюкзак.

Звертайте особливу увагу на матеріали та фурнітуру!!!

Матеріали. Якісний рюкзак має бути зроблений з нейлону! Поліестрові рюкзаки хоч і виглядать ззовні як на рюкаки з нейлону, та показники розривання та стирання (що є дуже важливим для експлуатаційних якостей) відрізняються в декілька разів. Так, якщо нейлонова CORDURA 1000D® при лабораторному тесті на розривання має показник близько 300 кг, то аналогічна за щільністю поліестрова тканина не дотягує до 100 кг. Схожа ситуація з лабораторними тестами на зносостійкість. Нейлон крім своєї міцності та надійності чудово тримає форму, водовідштовхуючий та швидко сохне.

Фурнітура. Основними матеріалами для фурнітури сьогодні є POM і Нейлон. РОМ – синтетичний, досить надійний, недорогий, міцний матеріал, на розлам витримує досить великі навантаження, але за низьких температур втрачає свої властивості, що може привести до поломки фурнітури. Нейлон – легкий, еластичний, переносить будь-які високі й низькі температури, ніколи не ламається, міцний – жодну пластикову деталь руками ви не зможете зламати руками, але така фурнітура в рази дорожча за РОМ.

Система перерозподілу ваги. Існує багато таких систем, кожна компанія патентує свої або використовує технології колег. Тим не менш, всі вони працюють приблизно за одним принципом – тут головним завданням є перенесення як можна більшої ваги з плечей і верхніх відділів спини на ноги, поперек і таз. Щобільше ваги буде перенесено в нижню частину тіла, то менше втомлюватимуться плечі, спина, шия, відповідно, комфортніше буде проходити ваше пересування.

У виробництві військових рюкзаків також особливу увагу приділяють матеріалам і фурнітурі, але їхній вид затверджує те чи інше Міністерство оборони або інший відповідний орган. Тут окрім високих показників на розривання і зносостійкість, відповідні відомства також пред'являють деякі інші вимоги до матеріалів. Найважливішими з таких параметрів є стійкість до високих температур та вогню і маскувальний ефект в ІЧ-спектрі (NIR), що є дуже важливим при виконанні бойових задач вночі. Далеко не всі види нейлону володійють такими характеристиками, через що небагато виробників, навіть високоякісного спорядження, можуть похвалитися контрактами з тими чи іншими арміями світу.

Фірма виробник.

На сьогодні є досить багато відомих брендів, які роблять хороші, надійні рюкзаки, і якщо ви не хочете сильно заморочуватися в питанні вибору, то купуйте рюкзак відомого виробника, обравши розмір під свої потреби. Такі бренди як правило відповідають за свою продукцію, використовують виключно якісні матеріали, дають гарантію на виріб і проходять сертифікацію за різними показниками: зносостійкість, водонепроникність, витривалість до високих і низьких температур. Така сертифікація проводиться експериментально і в два етапи: лабораторний – відомі виробники маючи власну науково-технічну базу, в лабораторних умовах перевіряють надійність своєї продукції. Другий етап – польовий, – працюючи спільно з різними атлетами мандрівниками, альпіністами військовими спецпідроділами, виробники прикладним методом перевіряють якість своїх виробів.

Перш за все треба вирішити для яких цілей вам потрібен рюкзак. Умовно туристичні рюкзаки можна поділити на три основні типи:

• Експедиційні. Об'єм 60-100 літрів. Рюкзаки з об'ємом понад 80 літрів використовуються професійними атлетами й мандрівниками у довгих надскладних піших походах за будь-якої пори року й погоди, гірських підйомах високого рівня складності тощо. Об'ємом 60-80 літрів використовуються для тих же задач, але з легшими умовами (погодними, географічними тощо). Досвідчені професіонали можуть комбінувати різні об'єми з різними умовами, це залежить від кількості спорядження і власне його розмірів (екстримальне спорядження не завжди має більший об'єм, тут вже більше значення має бюджет для купівлі спорядження).
• Середні, безстанкові, з жорсткою або напівжорсткою спинкою 30-60 літрів. Використовуються за простіших погодних умов, не розраховані на затяжні подорожі за межами міста. З таким заплічником ви спокійно можете взяти бівачне спорядження, достатньо одягу, провізію, якщо це влізе всередину – його легко можна прикріпити ззовні за допомогою спеціальних строп.
• Малі, менше 30 літрів. Мають напівжорстку спинку але частіше звичайна м'яка. Переважно використовуються для коротких прогулянок – максимум один день, іноді з ночівлею. Також в затяжних походах використовуються для радіальних виходів.

Специфіка користування рюкзаками у військових і туристів схожа, хоч вантажі, які вони переносять відрізняються як за складом, так і за вагою. Зовнішній вигляд їх також відрізняється. Часто туристи в подорожах користуються військовими рюкзаками, але не навпаки, жоден серйозний виробник туристичних рюкзаків не рекомендуватиме військовим використання своєї продукції для виконання бойових завдань, хіба що для транспортування і зберігання особистих речей. Військові рюкзаки приблизно схожі за типами з туристичними.

• Великі, 60-100 літрів, – зазвичай використовуються для виконання бойових завдань в умовах тривалого віддалення від баз забезпечення, або коли для виконання завдання потрібно транспортувати великий вантаж. Дуже часто такий рюкзак залишають в місці виконаного завдання, через незручність транспортування й короткі сроки евакуації.
• Середні – 30-60 літрів, деякі з них називають трьохденними, через те, що такі заплічники часто використовують для використання завдань, які передбачають віддалення від баз забезпечення не більше як на три доби.
• Малі – менше 30 літрів, – для радіальних виходів або перенесення найважливіших речей.

Для прикладу, особливості конструкції одного з найвідоміших тактичних рюкзаків – 5.11 Tactical Rush 100 Backpack.

1. Основний матеріал: 500D Nylon (верх), 1050D Nylon (дно).
2. Кишеня для речей першої необхідності з флісовою підкладкою.
3. Rush tier system – система кріплення додаткових сумок, підсумків і спорядження.
4. В передній частині кашеня для документів.
5. З'ємні бокові підсумки.
6. Компресійна стропа з блокуючим механізмом.
7. Додатковий нижній вхід робить рюкзак більш практичним.
8. Регулюємі плечові лямки: S/M 30''-36'' (76-92 см), L/XL 40''-45'' (101-114 см).
9. Об'єм рюкзака 60 літрів, габарити: 28.5''х11''х10.25'' (71x28x25 см).
10. Підвісна система регулюється індивідуально по зросту.
11. З'ємні підсумки можна використовувати окремо або прикріпити на їх місце інше спорядження.

Останнім часом багато виробників шиють рюкзаки в стилі мілітарі, але такі не можна плутати з військовими. В першу чергу їх відрізняють матеріали, які у військових рюкзаків підтверджені стандартом Mil-Spec. Також важливим критерієм порівняння є ергономіка та практичність, бо саме військовий рюкзак є перевіреним та протестованим і ви можете бути впевнені в тому, що він витримає всі навантаження та при цьому не завдасть вам травм спини.

Підводячи підсумок, просимо звернути увагу на те, що коли ви обираєте спорядження від відомих брендів, які відповідають за якість, надійність та ваш комфорт при використанні, ваша подорож пройде з максимально можливим комфортом в будь-яких умовах. На такі речі можна покластись, а ще важливий факт – такий рюкзак прослужить довго, окупить вкладені кошти та залишить лише приємні відчуття.

Якщо ж ви купуєте «No Name» незрозумілого походження, зшитий з незрозумілих, але очевидно, неякісних матеріалів, але куплений по «хорошій» ціні, і має цікавий дизайн, то рекомендуємо не відправлятися з таким мішком в подорожі високої складності, в яких неприємність рівня приходу в непотріб заплічника, може бути фатальною.