Повномасштабне вторгнення російських військ та їх проксі на територію України в кінці Лютого 2022 року переросло в наймасштабнішу війну на Європейському континенті після закінчення Другої Світової. Висока інтенсивність бойових дій, використання конвенційних та заборонених міжнародними угодами озброєнь з боку військових рф, різноманіття сил та засобів вогневого ураження, мінування, зв’язку, радіоелектронної боротьби сформувало нові виклики перед військовими спеціалістами. Дати впевнену відповідь на частину з них - таке завдання поставила перед собою команда розробників та експертів Українського науково-дослідного інституту оборонних технологій.
За насиченістю використання озброєнь всіх типів ця війна немає прецедентів.
Залучені всі види озброєнь, окрім зброї масового ураження. До того ж, залучено системи озброєнь кількох поколінь та сотень виробників різних країн. Багато систем озброєнь та боєприпасів вперше в історії використовуються в реальних бойових діях, причому далеко не завжди в штатному режимі, закладеному при розробці та проєктуванні.
Враховуючи масове застосування застарілих боєприпасів і навіть тих, що вийшли за параметри придатності до використання, ми постійно спостерігаємо їхню непрогнозовану поведінку. Величезна кількість боєприпасів, оснащених старими електронними компонентами, поводиться непередбачувано навіть після падіння та відмови. Вони спрацьовують через великий проміжок часу, до чого може призвести цілий комплекс факторів, які неможливо передбачити.
Спостерігаються спроби модернізації важких боєприпасів за рахунок зміни властивостей штатних вибухових речовин, збільшуючи за допомогою нових хімічних компонентів потужність боєприпасу. Тому виявляються різного плану нестабільності вибухової речовини. Оснащення ж бойових частин старого парку боєприпасів новими керуючими пристроями, що не пройшли повний цикл випробувань, так само вносять непрогнозованість у поведінку того чи іншого боєприпасу у разі його не спрацювання.
Варто також брати до уваги, що ряд боєприпасів та систем озброєнь раніше не призначалися для використання в даному кліматі, тому також неможливо прогнозувати їхню поведінку у разі відмови.
Окремим пунктом варто відзначити той факт, що в будь-якій війні військовослужбовці сторін, що воюють, виявляючи власну ініціативу або використовуючи раніше отриманий досвід, втручаються в роботу вузлів, механізмів та систем управління різних боєприпасів та виробів, що веде до недокументованих можливостей та нестандартної поведінки вибухонебезпечних пристроїв. Власне це явище можна назвати «мінним фольклором», і кожен військовий конфлікт додає до нього свої особливості та тонкощі.
Всі перелічені вище фактори повинні зумовлювати НОВІ вимоги до професіоналізму фахівців з гуманітарного розмінування. Фахівець повинен володіти не лише знаннями, прописаними в документах з протимінної діяльності та нормативній документації, а й мати доступ до певної Бази Знань та кваліфікованих консультантів, які володіють та вивчають нинішній «фольклор».
Будь-яке виявлення мін-пасток і заборонених міжнародними конвенціями боєприпасів є частиною копіткої роботи тисяч фахівців із документування порушення звичаїв та способів ведення війни. Іншими словами, сучасний фахівець у галузі розмінування – це фахівець із новими знаннями, можливостями та навичками. Важливий також морально-етичний аспект, а саме контроль доступу до спеціальних навичок та знань, облік спеціалістів та спектру їх компетенцій, недопущення їх перетікання в неконтрольовану державою, тіньову сферу.
Повномасштабне вторгнення російських військ та їх проксі на територію України в кінці Лютого 2022 року переросло в наймасштабнішу війну на Європейському континенті після закінчення Другої Світової. Висока інтенсивність бойових дій, використання конвенційних та заборонених міжнародними угодами озброєнь з боку військових рф, різноманіття сил та засобів вогневого ураження, мінування, зв’язку, радіоелектронної боротьби сформувало нові виклики перед військовими спеціалістами. Дати впевнену відповідь на частину з них - таке завдання поставила перед собою команда розробників та експертів Українського науково-дослідного інституту оборонних технологій.
За насиченістю використання озброєнь всіх типів ця війна немає прецедентів.
Залучені всі види озброєнь, окрім зброї масового ураження. До того ж, залучено системи озброєнь кількох поколінь та сотень виробників різних країн. Багато систем озброєнь та боєприпасів вперше в історії використовуються в реальних бойових діях, причому далеко не завжди в штатному режимі, закладеному при розробці та проєктуванні.
Враховуючи масове застосування застарілих боєприпасів і навіть тих, що вийшли за параметри придатності до використання, ми постійно спостерігаємо їхню непрогнозовану поведінку. Величезна кількість боєприпасів, оснащених старими електронними компонентами, поводиться непередбачувано навіть після падіння та відмови. Вони спрацьовують через великий проміжок часу, до чого може призвести цілий комплекс факторів, які неможливо передбачити.
Спостерігаються спроби модернізації важких боєприпасів за рахунок зміни властивостей штатних вибухових речовин, збільшуючи за допомогою нових хімічних компонентів потужність боєприпасу. Тому виявляються різного плану нестабільності вибухової речовини. Оснащення ж бойових частин старого парку боєприпасів новими керуючими пристроями, що не пройшли повний цикл випробувань, так само вносять непрогнозованість у поведінку того чи іншого боєприпасу у разі його не спрацювання.
Варто також брати до уваги, що ряд боєприпасів та систем озброєнь раніше не призначалися для використання в даному кліматі, тому також неможливо прогнозувати їхню поведінку у разі відмови.
Окремим пунктом варто відзначити той факт, що в будь-якій війні військовослужбовці сторін, що воюють, виявляючи власну ініціативу або використовуючи раніше отриманий досвід, втручаються в роботу вузлів, механізмів та систем управління різних боєприпасів та виробів, що веде до недокументованих можливостей та нестандартної поведінки вибухонебезпечних пристроїв. Власне це явище можна назвати «мінним фольклором», і кожен військовий конфлікт додає до нього свої особливості та тонкощі.
Всі перелічені вище фактори повинні зумовлювати НОВІ вимоги до професіоналізму фахівців з гуманітарного розмінування. Фахівець повинен володіти не лише знаннями, прописаними в документах з протимінної діяльності та нормативній документації, а й мати доступ до певної Бази Знань та кваліфікованих консультантів, які володіють та вивчають нинішній «фольклор».
Будь-яке виявлення мін-пасток і заборонених міжнародними конвенціями боєприпасів є частиною копіткої роботи тисяч фахівців із документування порушення звичаїв та способів ведення війни. Іншими словами, сучасний фахівець у галузі розмінування – це фахівець із новими знаннями, можливостями та навичками. Важливий також морально-етичний аспект, а саме контроль доступу до спеціальних навичок та знань, облік спеціалістів та спектру їх компетенцій, недопущення їх перетікання в неконтрольовану державою, тіньову сферу.
