Соціальний проєкт "Наші Герої" від PROF1Group®
Проєкт "Наші Герої" - це соціальна ініціатива компанії PROF1Group®, що спрямована на поширення історій українців, які щодня борються за нашу свободу.
Цей проєкт - не лише про героїзм на полі бою, а й про життєвий шлях наших воїнів, їхні надії, переживання та мрії.
Ми продовжуємо збирати та поширювати історії про тих, хто своїм героїзмом та відвагою наближає перемогу України. Їхні історії надихають і навчають, показуючи силу українського духу та готовність боротися заради майбутнього.
Наші Герої
Іван "Сталь" Горулько
Як став капітаном футбольної команди після тяжкого поранення
1. Коли для вас почалася війна?
- Війна для мене почалась з окупації Криму. На той час я ще навчався у школі, але після закінчення 11 класу, 30 серпня 2014 року, я прийняв присягу на вірність народу України. У 2015 році я звільнився зі служби через стан здоров'я. Проте коли почалося повномасштабне вторгнення, питання здоров'я відійшло на другий план.
Я зустрів повномасштабку в Полтаві. Перший рік служив у Національній гвардії України, а згодом перевівся до 12-ї бригади "Азов". Пройшовши рекрутську підготовку, злагодження та навчання, я вирушив до Серебрянського лісництва.
Під час завдання у сірій зоні отримав поранення, але, завдяки знанням та навичкам, які отримав, я самостійно наклав два турнікети та по радейке доповів: "Сталь 300, але нічого страшного, я лівша". Моя евакуація тривала 4 години до стабілізаційного пункту, що дуже швидко, і це заслуга професіоналізму та героїзму моїх побратимів.
2. Як ви потрапили в "Шахтар Сталеві"?
- Цікава історія. Це трапилася під час знайомства з тренером "Шахтаря" просто на дворі. Він розповів, що давно мав ідею розвивати ампфутбол в Україні, і тепер у нас є можливість залучати як цивільних, так і ветеранів з бойовим досвідом після поранень. Ампфутбол допомагає підтримувати фізичну форму та працювати в команді, що особливо важливо під час реабілітації.
Іван підкреслив, що цей вид спорту можна використовувати на ранніх стадіях реабілітації, до отримання протеза. "Шахтар Сталеві" робить все можливе, щоб доставити бійців на тренування і допомогти досягти результатів у команді.
3. Яка ваша улюблена та неулюблена зброя?
Іван мав справу з різною зброєю, але його улюбленою стала UAR-15 - українська гвинтівка, яка виявилася ідеальною для виконання бойових завдань. Водночас йому не подобалася Colt C7A1 через її складність у використанні та непередбачуваність.
4. Яку книгу ви б порекомендували нашим читачам?
Іван рекомендує книгу адмірала Вільяма Макрейвена "Застеляйте ліжко", яку йому подарував Денис Прокопенко (відомий як "Редіс"). Ця книга навчить дисципліни, яка часто є важливішою за мотивацію.
Владислав "Прайм" Бігун
Інструктор. Командир взводу БПЛА
1. Коли для вас почалася війна?
- Для мене війна почалась у 2014, але на свій юний вік, чим міг допомагав. Волонтерив, почав тренуватися та підтягував свій такмед. Їздили як некомбатанти, хлопцям допомагали. А через деякий час, запропонували стати інструктором, самому навчатись та навчати інших. Відвідав в той час багато курсів, навіть по високоточці. Згадую '16 рік, як їздили допомагали пристрілювати коліматори й всяке таке. 24 лютого я зустрів підготовленим, але як і більшість українців в ліжку та з купою планів на наступний день.
2. Які поради можете дати іншим бійцям?
- Не боятись тих професій в армії, від яких багато чого залежить. Без логістики, або без водія вантажівки - боєць може залишитись без БК. І ще важлива порада! Навчіться водити корч на механіці та відвідайте курси екстремального водіння. Корисний скіл будь-де, оце їздити по болоту… І читайте, розвивайтесь та розбирайтесь в собі.
3. Яке найбільше усвідомлення ви отримали під час війни?
- Не відкладайте життя. Я прагну до того, щоб моя сім’я була забезпечена всім, тобто жити та функціонувати, незважаючи на будь-що. І ще, чим більше ми зараз зробимо, ти менше треба буде робити нашим дітям
4. Яка ваша улюблена та не улюблена зброя?
- Улюблена - та, на яку завжди багато набоїв. Не улюблена, та на яку їх нема (посміхається). Так історично склалося, що на початку війни мені видали пістолет, і без патронів… Який з нього сенс?
Взагалі, я маю 12 одиниць зброї, тож якщо мені дадуть просто калаш і багато набоїв, я буду радіти як дитина. Зброя має стріляти, на неї має бути набої. Якби був вибір, купив би собі дешевий карабін та гору патронів й відточував свої навички. Я от люблю 7.62, нормальний, православний калібр.
Зброя ви, а у вас в руках - інструмент.
Дмитро "Столиця" Сінчук
Від операційного директора до командира інженерно-саперного взводу
1. Коли для вас почалася війна?
- Я зустрів війну в березні 2022 року, коли форсував Сіверський Донець в складі 4-ї окремої танкової бригади. Попав спочатку на посаду інженера-сапера, до цього я не служив строкову службу та не мав підготовки, вчився вже на війні. В районі населеного пункту Протопопівка з інженерами з 25-ї я зустрів війну. До війни я був операційним директором в міжнародній компанії, думаю що мене там досі чекають. Для себе ще до початку війни вирішив, що не буду стояти осторонь. Для мене це був логічний висновок, ніяких вагань. Був солдатом-сапером, через пів року я був на посаді командира інженерно-саперного відділення, і далі після навчання став лейтенантом, командиром інженерного саперного взводу.
2. Які поради можете дати іншим бійцям?
Одним із найважливіших уроків для Дмитра стало усвідомлення, що в житті не варто зволікати з важливими рішеннями. Він закликає своїх товаришів не відкладати життя на потім, оскільки війна показала йому, наскільки швидкоплинне наше існування. Крім того, він радить всім активно тренуватися, вивчати тактичну медицину та готуватися до будь-яких викликів.
3. Яка ваша улюблена зброя?
Улюблена зброя АК-74, з яким він навчався та який він модернізував під свої потреби. Також це МОН-90 - протипіхотна міна, яка показала себе ефективною на полі бою.
Олег "Моряк" Дубовик
Подолав шлях довжиною в 11 тисяч кілометрів заради захисту Батьківщини
1. Коли для вас почалась війна?
- Війна та боротьба триває з моменту, коли в мене виникло бажання покинути російську федерацію та дістатися рідного українського міста. Мені довелося подолати понад 11.4 тис. км за понад 9 місяців.
Для цього я продав квартиру у рф, багато місяців перебував у Казахстані та Узбекистані, оббивав пороги консульств та міграційних служб, щоб отримати документи, яких мені не вистачало для перетину кордону з Україною. Я весь цей час підтримував Україну, був волонтером у Казахстані. До рідної країни їхав через Туреччину та Молдову. І коли, нарешті, приїхав у рідне місто - я спалив російський паспорт.
Людина може все, якщо цього захоче. Це своєю розповіддю підтвердив герой нашого проєкту.
2. Ми спитали в Олега, наше постійне питання. Яка ваша улюблена зброя?
Олег відповів коротко та зрозуміло:
- Слово. Більшість мого життя пройшло в боротьбі. Так складалося. Навіть це повернення. Але все можливо. Можливо домогтися свого. Я вірю, що це вдасться і нам з Україною.
